Сахара після 1839 г.. Тильо

Ви перебуваєте: Сахара після 1839 г.

У це ж час інший французький офіцер, Тильо, про роботу якого навколо озера Чад ми вже говорили, зайнявся ліквідацією білої плями далі на схід. В 1912 р. він був призначений начальником гарнізону в Канеме, звідки провів ряд успішних воєнних операцій проти сенусситов Тибести. Пізніше він досліджував значні території в Борку, Эннеди й по нагір'ю Тибести, а в 1917 р. через Вадаи й Дарфур повернувся назад. Робота його була надзвичайно вдалою. Протягом усього свого шляху Тильо зумів точно визначити географічні координати ряду крапок. Найвищою мірою коштовні результати його подорожі найкраще підсумувати його ж словами:

'Велика географічна проблема прадавнього водного повідомлення між басейнами озера Чад і ріки Нил тепер остаточно дозволена; гористий бар'єр оперізує басейн озера Чад від хребта Туммо на півночі до Джебель-Марра на південно-сході, охоплюючи масив Тибести, плато Жеф-Жеф, плоскі височини Эрди й Эннеди, пагорби Загавы й гори західного Дарфура. Найнижчі оцінки в улоговині озера Чад перебувають на рівнинах низовини, що лежить до північний сходу від озера Чад... Третім великим плодом робіт експедиції є виявлення географічної форми великих гірських масивів, типу Тибести й Эннеди, що донині фігурували на картах Африки в дуже недосконалому виді, а також виявлення іншого великого гірського масиву, відомого за назвою Эрди сполучної ланки, що відіграє роль, між двома згаданими вище масивами. Зібраний нами матеріал дозволяє нам указати географам на існування в центрі Лівійської пустелі ще й іншого гірського масиву, а саме Джебель-Ель-Ауинат, що лежить в 150 милях до південно-сходу від оазису Куфра'.