Південна америка. Ріки ойяпок і маропи

Ви перебуваєте: Південна америка

У Французькій Гвіані Крево, про роботу якого в інших областях Південної Америки ми вже говорили, простежив в 1877 г. плин рік Ойяпок і Маропи й, перейшовши гори Тумашумак, вийшов до ріки Жари, яку й досліджував. Подорож мала велике значення, тому що воно зв'язало зйомки у Гвіані із уже вивченими місцевостями в дельті Амазонки. Його роботу продовжив і багато в чому доповнив Кудро, що працював у районі гір Тумашумак, по ріках Французької Гвіани й у районах, розташованих безпосередньо до півночі від дельти Амазонки. До своєї роботи у Французькій Гвіані Кудро приступився в 1881 г. і протягом своєї майже двадцятилітньої діяльності досліджував багато областей Південної Америки як у межах Французької Гвіани, так і поза неї. Він умер в 1899 г. від лихоманки під час дослідження великого північного припливу нижньої Амазонки-Ріки Тромбетас.

Із усіх тих великих робіт, що були пророблені в області вивчення Бразилії протягом цього періоду, ми можемо згадати лише трохи найважливіших. Невідомі райони Бразилії вивчали незалежно друг від друга англійці Уэлс і Биг-Уитер. Останній у ході вишукувань траси залізної дороги досліджував в 1872 г. більші, зовсім нові райони Південної Бразилії по ріках Іван і Тибажи. Що довго прожив у Бразилії Уэлс зробив найбільше для географії північної частини країни, особливо-долин Сан-Франсиско й Токантинс. Він проїхав по перший до Рио-Гранді, а потім по Рио-Сомно добрався до ріки Токантинс, яку досліджував до Кароліни. Звідти по ріці Гуажау він досяг Сан-Луїса на березі океану... 'Уэлс спеціально займався фізичною географією й орографією Бразилії й, як це рисується з його карт і пояснювальних записок, проробив дуже коштовну роботу' (офіційна оцінка Королівського географічного суспільства).