Північно-східна африка. Ливингстон

Ви перебуваєте: Північно-східна африка

Що почався в 1833 г. міграція бурів і підстава 'Асоціації мису Доброї Надії по дослідженню Центральної Африки' ознаменували собою поворотний пункт в історії дослідження, оскільки обоє ці події не тільки повели до розширення зони європейського впливу, але й забезпечили доти недостававшую систематичність у справі дослідження. В 1834 г. Смит досягся південного тропіка й досліджував верхню долину Лімпопо; ще через два роки Харрис (, що пізніше прийняв участь у дослідженні Ефіопії) відвідав країну бечуанов, а в 1836-1837 рр. Олександр у ході сухопутної подорожі з Кейптауна в Китову бухту перетнув країну племені намаква. Тим часом інші мандрівники уточнювали подробиці географії країни, загальні контури якої вже з достатньою ясністю визначилися. Серед цих останніх слід згадати Кауи й Гріна, що зробили в 1829 г. подорож у Натал, і Вальберга, що досліджував в 1841-1844 рр. територію, що простирається до півночі від Натала до Лімпопо

Саме в цей період у Південну Африку й прибув Ливингстон. В 1841 г. він виїхав із затоки Алгоа, щоб взяти участь у діяльності місіонерів серед бечуанов. Майже відразу ж він приступився до подорожей дослідницького характеру, хоча в той період вони велися єдино з метою охопити можливо більшу зону місіонерською пропагандою. Його робота була тісно пов'язана з подорожами його тестя Моффата, ближче, чому всі інші місіонери Калахарі, що ознайомився з окраїною пустелі. Ця попередня робота послужила Ливингстону гарною школою для його наступних великих дослідницьких подорожей, що почалися в 1849 г. і завлекших його в басейн Замбезі