Центральна африка. Дослідження нила

Ви перебуваєте: Центральна африка

Особливо багато для завершення дослідження Нила, а також для додання цій роботі романтичного ореолу зробив німецький єврей Є. Шнитцер, що зробив на службу єгипетського уряду при Гордону, що й увійшов в історію під іменем Эмиипаши. З 1877 по 1888 г. він прожив на Верхньому Нилу. Він подорожував по навколишньої озеро Альберта області, хоча так і не побачив хребта Рувенцори; відкрив ріку, що впадає в озеро з півдня, Семлики, хоча досліджував її лише на коротку відстань, від устя, і проробив більшу й корисну роботу на вододілі між Нилом і Конго. Юнкер привіз в Англію результати його подорожей

Евакуація в 1885 г. місіонерів з Уганди й смерть у тому ж році Гордона в Хартумі повели до того, що Эминпаша виявився відрізаним у нетрях Центральної Африки. На допомогу йому було-послано кілька експедицій, і однієї з ні з, під керівництвом Стенлі, удалося остаточно розв'язати проблему Нила. Стенлі проникнув туди через ліси Конго, відкрив гори Рувенцори, простежив плин ріки Семлики аж до озера Едуарда, знову досліджував, це вже раніше відкрите їм озеро й проводив Эмина до узбережжя. Цим чудовим походом закінчується кар'єра Стенлі як мандрівника. 'Він відкрив, нарешті, основні факти, касавшиеся джерел Нила, і його спадкоємцям залишилося лише заповнити відсутні детали'.

У східній частині Центральної Африки після другої експедиції Ливингстона й уже згаданого нами подорожі Рошера були зроблені значні успіхи. Послана в 1867 г. під командуванням лейтенанта Ян га експедиція на пошуки Ливингстона досяглася південного кінця озера Ньяса й з'ясувала, що, всупереч слухам про його смерті, він був живий; успішне завершення в які-небудь вісім місяців покладеної на неї завдання робить більшу честь керівникові цієї експедиції