Центральна африка. Долина конго

Ви перебуваєте: Центральна африка

Дуже більші успіхи в дослідженні долини Конго були досягнуті в проміжку між 1875 і 1887 рр. В 1875 г. Погге зробив перехід від західного узбережжя до Муата-Ямво, відкривши багато нового в області між руслами рік. За ним пішов Шютт ( 1877-1879 рр.), який також проникнув далеко В глиб країни, до Чикапы, одного із припливів ріки Касай. В 1879 м. Стенлі повернувся на Конго з політичним дорученому й під час свого перебування в цьому районі відкрив в 1883 г. озера Тумба й Леопольда II. З його приїздом і за підтримки бельгійського короля Леопольда II справа дослідження пішла вперед швидким темпом. В 1879 г. Бюхнер зробив похід з Лоанды приблизно уздовж 10° ю.ш. до її перетинання з 20° в. буд., звідки повернув на північний схід, до Муата-Ямво. Він визначив широту 67 крапок, зробив ретельну маршрутну зйомку пройденого шляху й вивчив етнографію області. Однак поперед усіх інших дослідників Конго цього періоду слід поставити двох людей-виссмана й Гренфелла. Перший з них почав свою діяльність в 1880 г. у якості супутника Погге й протягом шести років зробив три надзвичайно важливі подорожі. В 1880-1883 рр. Виссман вийшов з Лоанды, поглибився в країну до Маланге й Кимбанду, звідки повернув спочатку на північ уздовж Чикапы, а потім перетнув припливи Касая й Конго й вийшов до самої ріки Конго в Ньянгве. У такий спосіб він пройшов приблизно паралельно трасі подорожі Кемрона, але трохи північніше. Після цього він пройшов до озера Танганьїка, перетнув його в напрямку на Уджиджи й, через Табору, по маршруту, що майже збігається із трасою нинішньої залізної дороги, вийшов до східного узбережжя Африки